• IV Міжнародна конференція Українського форуму благодійників «Благодійність 2020: бачення та стратегія розвитку»
• Мастер-класс "Рисуем Карпаты"
• Праздники по будням в «Школе Ирины».
• Благотворительный проект «Детство для всех!»
• Підсумки конкурсу
• 30 листопада 2011р. дорогами Вінниччини проїде колона Національного автопробігу «На запчастини – тільки машини!».
• Новый номер Библиотеки Добра
• Снова открыт Дом здоровья "Сила любви"
• Відкриття театрального сезону у «Парку Київська Русь» 24-25 березня
• IV Національний ярмарок інституційного розвитку.
• Добрые сердца Днепропетровска, объединяйтесь!
• Зустріч Львівських громадських організацій інвалідів з керівництвом області
• Вулична акція "Живі книжки попереджають про небезпеку"
• Занятия в гончарной мастерской
• Херсонская молодежь примется помогать больницам
• 1 сентября 2011г. в «Школе Ирины»
• Запрошуємо на Майстер-клас з писанкарства "Всесвіт у долонях"
• Благодійний марафон "Доброта Миколая"
• Анонс благотворительного марафона к Международному дню онкобольного ребенка в Харькове
• В Павлоградской воскресной школе открыли специализированный класс для слаборазвитых детей

  Проблема дитячого сирітства з кожним днем стає все більш актуальною і болючішою темою для нашого суспільства. 

Особливо тепер, під час глобальної фінансової, енергетичної і соціально-політичної кризи.

 Очевидним фактом є те, що 33 % (близько 33 тис.) дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, виховується в інтернатних закладах. Діти в них, як правило, істотно відрізняються від тих, які виховуються в сім’ях, тим, що вони недоотримують батьківського тепла, любові, ласки та доброти. Адже все це конче необхідно для гармонійного зростання всебічно розвинутої, духовної та морально стійкої особистості.

 Право дитини на сім’ю закріплено на законодавчому рівні і перш за все – в Конвенції ООН про права дитини, Конституції України, Сімейному кодексі України тощо. Тільки виховання в сім’ї відповідає найкращим інтересам дитини.

 У разі, якщо дитина залишилась сиротою або позбавлена батьківського піклування, вона має право відповідно до законодавства бути насамперед усиновлена або влаштована під опіку, піклування, у прийомну сім’ю або дитячий будинок сімейного типу. Саме ці форми влаштування дитини є сімейними, тобто дають змогу дитині виховуватись і зростати в сім’ї.

 До інтернатного закладу (будинок дитини, дитячий будинок, школа-інтернат тощо) дитина може бути влаштована тільки у разі, якщо було вичерпано всі можливості для її влаштування в сім’ю. Дуже важливо враховувати, що згідно з вимогою українського законодавства, таке влаштування не позбавляє службових осіб від пошуку сім’ї для дитини.

 За останній час значно зросла кількість дітей, які залишились без батьківського піклування. Переважна більшість цих дітей влаштовані в інтернатні заклади.

 Вихованці дитячих будинків відрізняються від дітей, які виховуються в сім’ях, станом здоров’я, розвитком інтелекту й особистості в цілому. Дитина в державних закладах отримує комплекс освітніх, медичних, соціальних послуг, але спостерігаються значні відхилення у процесі її соціалізації, які проявляються у відсутності навичок самостійного життя, невмінні самостійно будувати стосунки у сім’ї та відкритому колективі.

 Попри спільну назву «сімейні форми», яка по суті означає перебування дитини на вихованні в сім’ї, кожна із зазначених форм відрізняється одна від одної як за організаційними, так і за правовими ознаками. Безумовно, найкращою із всіх можливих на сьогодні форм сімейного влаштування є усиновлення дитини, тобто прийняття її у сім’ю на правах рідної. Тільки ця форма влаштування з усіх існуючих має наслідком втрату дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.

 Усиновлення породжує між батьками (усиновлювачами) та дитиною взаємні права й обов’язки, які передбачені Сімейним кодексом України для батьків та їхніх біологічних дітей. Дитина може бути усиновлена з будь-якої форми влаштування: опіки, прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, інтернатного закладу, якщо вона перебуває на обліку як дитина, котра підлягає усиновленню. Таким чином, дітям, які не мають можливості виховуватися в біологічній родині, держава законодавчо гарантує право на сімейне виховання шляхом розвитку сімейних форм виховання.

 Розвиток саме цих форм визначено життєво необхідною умовою виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Сімейні форми влаштування забезпечують соціальний захист, захист майнових та житлових прав дитини, догляд, виховання, корекцію та компенсацію розвитку, вирішення медичних проблем, подолання психологічних травм, задоволення щоденних потреб дитини, яка залишилася без піклування батьків.

 Порядок передачі дітей на виховання та спільне проживання в дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї, матеріальне забезпечення їх функціонування, відповідно визначається та регулюється положенням про дитячий будинок сімейного типу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2002 р. № 564 (зі змінами та доповненнями), та положенням про прийомну сім’ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2002 р. № 565 (зі змінами та доповненнями).

 Під час перебування дитини у прийомній сім’ї, дитячому будинку сімейного типу держава не тільки фінансує, а й контролює утримання і виховання дитини, надає допомогу у її розвитку, соціалізації, організовує соціальний супровід сім’ї та дитини.

 Оксана Чупіта

• Зал ожидания
• «Рождественские встречи». Картинки с выставки
• Посвята (дітям з дитячих будинків…)
• Ажурные новости центральной районной больницы
• Подарок третьей детской
• Безымянные детки
• Коля Марчук – у пункта назначения…
• О приемном воспитании из первых уст: приемная семья Гаврик
• Цена за право выбирать
• Прийомна дитина

На данный момент на этой странице нет комментариев.